Поняття Великої літератури, переконання, що українська література
повинна стреміти до нових європейських масштабів, було одним із
найосновніших організуючих чинників в культурному житті великої
української повоєнної еміграції 1945 - 1950 рр. Пропонована праця
відомого американсько-українського літературознавця досліджує як
генезу й історію цієї ідеї, так і спроби її мистецького втілення в
широкій гамі важливих творів, які щойно тепер повертаються до
материка історії української літератури. Простеження даного явища
відбувається водночас в кількох аналітичних ключах - історичному,
соціологічному та психологічному - й становить перший етап ширшого
планованого автором дослідження життя української еміграції.