Київ: Музична Україна, 1982. — 196 с.
Язык: русский, украинский.
Учебник по сольфеджио для I—IV классов детских музыкальных
школ-семилеток включает ритмические и интонационные упражнения,
которые обеспечивают важные формы работы на уроках сольфеджио. В
каждом из разделов учебника собраны упражнения разной степени
сложности. Это дает возможность педагогу проявить индивидуальный
подход к ученикам. Если пение двухголосных примеров — а работу над
двухго-лосием рекомендуется начинать уже в I классе.
Підручник з сольфеджіо для І—IV класів дитячих музичних
шкіл-семирічок включає ритмічні та інтонаційні вправи, що
забезпечують важливі форми роботи на уроках сольфеджіо.
Інтонаційні вправи поділяються на конструктивні (технічні) та зразки з художньої творчості — народної та професіональної. Основою роботи на уроках сольфеджіо повинен бути конструктивний матеріал, художні ж зразки треба використовувати як підсумок. Виконання прикладів з художньої практики вимагає дотримання відповідного темпу та динаміки.
Елементарні технічні завдання — побудова інтервалів тризвуків тощо — в підручнику окремо не виділяються, бо вони входять у конструктивні вправи. їх можна вивчати так: відшукати у прикладі матеріал теми уроку (інтервал, акорд, ритмічну фігуру), виділити його з контексту у вигляді поспівки і вивчити, а потім проспівати весь приклад. Маючи на увазі саме таке трактування конструктивних вправ, автори не виставили в них позначень темпу та динаміки. Певна частина конструктивних вправ спрямована на пробудження та розвиток творчої ініціативи учнів. Це — завдання на завершення окремих, наведених лише частково, мелодичних побудов, створення акомпанементу до мелодій.
В кожному з розділів підручника зібрано вправи різного ступеня складності. Це дає можливість педагогові проявити індивідуальний підхід до учнів.
Інтонаційні вправи поділяються на конструктивні (технічні) та зразки з художньої творчості — народної та професіональної. Основою роботи на уроках сольфеджіо повинен бути конструктивний матеріал, художні ж зразки треба використовувати як підсумок. Виконання прикладів з художньої практики вимагає дотримання відповідного темпу та динаміки.
Елементарні технічні завдання — побудова інтервалів тризвуків тощо — в підручнику окремо не виділяються, бо вони входять у конструктивні вправи. їх можна вивчати так: відшукати у прикладі матеріал теми уроку (інтервал, акорд, ритмічну фігуру), виділити його з контексту у вигляді поспівки і вивчити, а потім проспівати весь приклад. Маючи на увазі саме таке трактування конструктивних вправ, автори не виставили в них позначень темпу та динаміки. Певна частина конструктивних вправ спрямована на пробудження та розвиток творчої ініціативи учнів. Це — завдання на завершення окремих, наведених лише частково, мелодичних побудов, створення акомпанементу до мелодій.
В кожному з розділів підручника зібрано вправи різного ступеня складності. Це дає можливість педагогові проявити індивідуальний підхід до учнів.