Дідик В.С., Онопрієнко А.Ф. І молодого саду цвіт

Вознесенська міська друкарня: на прохання СТ ім. Куйбишева, 1996. — 22 с. Колись річка Комишувата була дещо не такою, якою бачимо її зараз. Не зеленіли по берегах овочеві левади, не росли густі зарос­лі прибережних трав, не стояли верби, не було хатів. Лише ковила поросла по степу, стелилася, гнулася на вітрах, ледь не дістаючи верхів'ями води. Річка із чистою водою, в якій водилися щуки, ли­ни, карасі і пічкурі, раки. Перші переселенці, які приїхали до нашо­го краю із більш північних областей, дивувалися такому багатству природи, м'якому кліматові, чорноземові, що якраз підходить для хліборобської справи. Викосили перші гектари ковили, розорали, посіяли пшеницю, жито, кукурудзу, баштан. З перших же років вони давали добрі сходи, щедро віддячували селянам за роботу. І так все більше з'являлося нових людей на берегах Комишуватої, ставали новосела, прикрашалися фруктовими садами.
З'явилися переселенці і на місці, де зараз село Обухівка. Вони переїхали на нові землі здебільшого із містечка Обухів Київської губернії. їх також привабили багаті землі, клімат, перекази про багатий край земляків, котрі тут побували, почали займатися зем­леробством. Село своє назвали Обухово-Новоградівка.
Було це у другій по­ловині XIX століття...