Київ: Інститут історії України НАНУ, 2003. — 518 с. — ISBN
966-02-2431-1.
У монографії на основі багатого джерельного матеріалу із залученням
досягнень вітчизняної та зарубіжної історичної науки розкривається
міжнародно-політичний статус Української держави у другій половині
XVII — на початку XVIII ст. Зокрема, досліджується проблема
українсько-російських міждержавних домовленостей 1654 р. та їхній
вплив на історичний поступ України у ранньомодерну добу світової
історії.
Через призму відносин Українського гетьманату з володарями Речі Посполитої, Московської держави, Османської імперії, Кримського ханату, Шведського королівства, Молдавського князівства та інших країн висвітлюються головні напрями тогочасної вітчизняної зовнішньої політики. Доводиться, що основною тенденцією дипломатії гетьманських урядів з 1648 до 1714 рр. була полівасалітетна політика козацької держави щодо монархічних дворів Центрально-Східної, Південно-Східної та Північної Європи.
Видання розраховане на науковців, дипломатів, викладачів, студентів історичних факультетів, усіх, хто цікавиться історією України та міжнародних відносин.
Через призму відносин Українського гетьманату з володарями Речі Посполитої, Московської держави, Османської імперії, Кримського ханату, Шведського королівства, Молдавського князівства та інших країн висвітлюються головні напрями тогочасної вітчизняної зовнішньої політики. Доводиться, що основною тенденцією дипломатії гетьманських урядів з 1648 до 1714 рр. була полівасалітетна політика козацької держави щодо монархічних дворів Центрально-Східної, Південно-Східної та Північної Європи.
Видання розраховане на науковців, дипломатів, викладачів, студентів історичних факультетів, усіх, хто цікавиться історією України та міжнародних відносин.