Червоний шлях 1923 №02

Громадсько-політичний і літературно-науковий місячник, заснований 1923 року в Харкові, виходив до лютого 1936 року. Концепція журналу "Червоний шлях" була детально продумана вищими партійними колами, а його вихід - заздалегідь запланований. Першими редакторами журналу були видатні державно-партійні діячі того часу: Г. Гринько, якого, у зв'язку з його переходом на роботу до Москви, з середини 1923 року змінив О. Шумський, усунений від обов'язків редактора 1926 року разом зі звільненням від обов'язків народного комісара освіти УССР за «ухили» в національному питанні. Відтоді короткочасно редакторами «Червоного шляху» стали М. Яловий та Микола Хвильовий, невдовзі усунені за націоналістичні «збочення». 1927 редакцію журналу очолив Володимир Затонський. До редакції «Червоного шяху» в різний час належали такі видатні діячі як Володимир Коряк, Іван Кулик, Сергій Пилипенко, Микола Скрипник, Павло Тичина, А. Хвиля, В. Юринець та ін. Протягом 1920-их років у «Червоному шлясі» друкувалися визначніші представники всіх течій і напрямів з ділянок літератури, мистецтва, публіцистики, історії, економіки тощо. Серед них Никифор Щербина, Борис Тен. Журнал знайомив читача із творчістю "плужан", членів "Гарту", "ланківців", неокласиків, "авангардистів", футуристів. Журнал був найрепрезентативнішим, відбиваючи на своїх сторінках силу і слабкість процесів українського відродження тієї доби. Ліквідація «Червоного шляху» була одним з останніх актів ліквідації плюралізму в галузі культури в широкому значенні цього слова. Його наступник — «Літературний журнал» став речником єдиного методу соціалістичного реалізму.