Дис… канд. истор. наук: 07.00.01. — Донецьк, 2006. — 215 с.
Диссертация посвящена историческому опыту деятельности милиции
Донбасса периода “брежневского застоя”. На основе введения в
научный оборот новых архивных данных, анализа опубликованных
источников, источников личного происхождения, а также исторических
и специальных исследований предшественников исследована борьба с
преступностью в одном из самых криминогенных регионов Украины во
второй половине 60-х-70-х годах ХХ в.
Смена руководства в стране привела к реформированию органов внутренних дел, которые в исследуемый период приобрели относительно автономный характер, что отразилось на всей вертикали их деятельности. Выяснено, что одним из ведущих структурных подразделений милиции Донбасса в условиях сложной криминогенной обстановки был уголовный розыск. Повышалась роль отделов БХСС.
Автором проанализирован кадровый потенциал региона. Выявлено, что несмотря на количественный и качественный рост кадрового состава милиции Донбасса, решить проблему с неукомплектованностью и текучкой кадров в регионе так и не удалось.
На основе архивных материалов с использованием общетеоретических и специальных методов проанализированы причины и условия, которые влияли на оперативную обстановку в Донбассе. Выяснено, что преступность региона характеризовалась существенным насильственным фактором, больше половины всех преступлении совершались в крупных городах.
Соответственно, приоритетным направлением правоохранительной деятельности милиции Донбасса была борьба с уголовной преступностью, которая несмотря на достаточно высокий уровень раскрываемости, имела динамику роста.
Автором установлено, что высокое экономическое развитие региона, наличие большого количества промышленных предприятий и разветвленной сферы обслуживания обусловило высокий уровень экономической преступности. Отделы БХСС региона приобрели положительный опыт в раскрытии и предупреждении экономических преступлений, однако в условиях отчуждения социалистической собственности и плановой экономики не в состоянии были остановить тенденции к ее росту.
Главными формами борьбы с преступностью как в стране так и в Донбассе в исследуемый период считалась профилактика правонарушений, чему в определенной мере способствовали широкие связи органов внутренних дел с населением и общественными организациями. Донбасс с его людским потенциалом стал лидером самой массовой формы содействия милиции – ДНД, активно действовали товарищеские суды, опорные пункты, приобрело размаха движение за предприятие и населенные пункты образцового общественного порядка, что существенно улучшало оперативную ситуацию в регионе. Однако формализм и заорганизованность приводили к снижению общественной активности.
Ключевые слова: милиция, органы внутренних дел, борьба с преступностью, предупредительно-профилактическая деятельность, оперативная ситуация, уголовная и экономическая преступность, общественные формирования.
Стан наукової розробки проблеми, джерельна база та методологічні засади дослідження
Стан наукової розробки проблеми
Аналіз джерельної бази
Теоретико-методологічні засади дослідження
Організаційно-правові засади функціонування міліції Донбасу протягом другої половини 60-х – у 70-ті роки ХХ ст.
Правові засади діяльності органів міліції СРСР і УРСР у другій половині 60-х – 70-ті роки ХХ ст.
Структурно-організаційний зміст діяльності міліції Донбасу
Кадровий потенціал органів міліції Донбасу
Напрями діяльності міліції Донбасу у 1965-1970 рр.
Оперативна обстановка в Донбасі у другій половині 60-х – у 70-ті роки ХХ ст.
Боротьба органів міліції Донбасу з кримінальною злочинністю
Робота органів внутрішніх справ Донбасу по боротьбі з економічними злочинами
Взаємодія міліції Донбасу з громадськістю в охороні громадського порядку
Об’єктом дослідження виступають місцеві апарати органів міліції Донбасу як складова частина Міністерства внутрішніх справ України.
Предметом вивчення є організаційно-правова основа організації та практична діяльність міліції Донбасу у боротьбі зі злочинністю та охороні громадського порядку.
Хронологічні рамки аналізу охоплюють період з середини 60-х – 70-ті роки ХХ ст., який співпадає зі структурною реорганізацією органів внутрішніх справ брежнєвського керівництва та перетворенням їх на усталену автономну структуру радянського державного інституту.
Географічні межі дослідження визначаються тогочасними кордонами Донбасу, до складу якого входили Донецька та Ворошиловградська (у 1958-70 рр. і у теперішній час Луганська) області.
Смена руководства в стране привела к реформированию органов внутренних дел, которые в исследуемый период приобрели относительно автономный характер, что отразилось на всей вертикали их деятельности. Выяснено, что одним из ведущих структурных подразделений милиции Донбасса в условиях сложной криминогенной обстановки был уголовный розыск. Повышалась роль отделов БХСС.
Автором проанализирован кадровый потенциал региона. Выявлено, что несмотря на количественный и качественный рост кадрового состава милиции Донбасса, решить проблему с неукомплектованностью и текучкой кадров в регионе так и не удалось.
На основе архивных материалов с использованием общетеоретических и специальных методов проанализированы причины и условия, которые влияли на оперативную обстановку в Донбассе. Выяснено, что преступность региона характеризовалась существенным насильственным фактором, больше половины всех преступлении совершались в крупных городах.
Соответственно, приоритетным направлением правоохранительной деятельности милиции Донбасса была борьба с уголовной преступностью, которая несмотря на достаточно высокий уровень раскрываемости, имела динамику роста.
Автором установлено, что высокое экономическое развитие региона, наличие большого количества промышленных предприятий и разветвленной сферы обслуживания обусловило высокий уровень экономической преступности. Отделы БХСС региона приобрели положительный опыт в раскрытии и предупреждении экономических преступлений, однако в условиях отчуждения социалистической собственности и плановой экономики не в состоянии были остановить тенденции к ее росту.
Главными формами борьбы с преступностью как в стране так и в Донбассе в исследуемый период считалась профилактика правонарушений, чему в определенной мере способствовали широкие связи органов внутренних дел с населением и общественными организациями. Донбасс с его людским потенциалом стал лидером самой массовой формы содействия милиции – ДНД, активно действовали товарищеские суды, опорные пункты, приобрело размаха движение за предприятие и населенные пункты образцового общественного порядка, что существенно улучшало оперативную ситуацию в регионе. Однако формализм и заорганизованность приводили к снижению общественной активности.
Ключевые слова: милиция, органы внутренних дел, борьба с преступностью, предупредительно-профилактическая деятельность, оперативная ситуация, уголовная и экономическая преступность, общественные формирования.
Стан наукової розробки проблеми, джерельна база та методологічні засади дослідження
Стан наукової розробки проблеми
Аналіз джерельної бази
Теоретико-методологічні засади дослідження
Організаційно-правові засади функціонування міліції Донбасу протягом другої половини 60-х – у 70-ті роки ХХ ст.
Правові засади діяльності органів міліції СРСР і УРСР у другій половині 60-х – 70-ті роки ХХ ст.
Структурно-організаційний зміст діяльності міліції Донбасу
Кадровий потенціал органів міліції Донбасу
Напрями діяльності міліції Донбасу у 1965-1970 рр.
Оперативна обстановка в Донбасі у другій половині 60-х – у 70-ті роки ХХ ст.
Боротьба органів міліції Донбасу з кримінальною злочинністю
Робота органів внутрішніх справ Донбасу по боротьбі з економічними злочинами
Взаємодія міліції Донбасу з громадськістю в охороні громадського порядку
Об’єктом дослідження виступають місцеві апарати органів міліції Донбасу як складова частина Міністерства внутрішніх справ України.
Предметом вивчення є організаційно-правова основа організації та практична діяльність міліції Донбасу у боротьбі зі злочинністю та охороні громадського порядку.
Хронологічні рамки аналізу охоплюють період з середини 60-х – 70-ті роки ХХ ст., який співпадає зі структурною реорганізацією органів внутрішніх справ брежнєвського керівництва та перетворенням їх на усталену автономну структуру радянського державного інституту.
Географічні межі дослідження визначаються тогочасними кордонами Донбасу, до складу якого входили Донецька та Ворошиловградська (у 1958-70 рр. і у теперішній час Луганська) області.