Київ: Електронне видання, 2007. - 307 с.
Безліч артефактів трипільської культури, отриманих під час археологічного дослідження пам’яток, свідчать про найвище піднесення духу архаїчної цивілізації мідного віку, що знайшло відображення саме у сакральному світі, створеному трипільцями. До розуміння окремих аспектів духовного життя давнього суспільства можна наблизитися (за браком вербальної традиції та писемних джерел) тільки на базі джерел археологічних, які інтерпретуються виходячи з даних дисциплін, що вивчають людину. У цій книзі ми намагалися передусім окреслити коло матеріалів, які можна залучити для реконструкції духовної культури трипільців.
Під час дослідження сакральної сфери праісторичного суспільства, настільки культури трипільців.
Під час дослідження сакральної сфери праісторичного суспільства, настільки давнього, що від нього залишилася лише матеріальна культура, а вербальна традиція стосується вже значно пізніших часів, треба чітко усвідомлювати межі можливих реконструкцій і визначити методи дослідження та їх спроможність досягти поставленої мети. Сама можливість вивчення духовної сфери конкретного суспільства на основі археологічних артефактів базується на уявленні про певну універсальність сприйняття сакрального людиною, що обумовлено спільним культурним походженням та законами психології.
Вивчення етнографічних джерел показує, що зв’язок релігійних ідей та дій з матеріальною культурою зовсім неоднозначний. Тим більш неоднозначно відбивають прояви сакрального археологічні джерела, бо вони ще й дуже фрагментарно подають минуле. Отже, на основі археологічних артефактів можна створити лише певні моделі, які стосуються окремих аспектів духовного світу давнього суспільства на досить загальному рівні, виходячи з закону універсальності відношення людини до сакрального.
Реконструкція сакрального світу давніх суспільств на основі археологічних матеріалів можлива лише із залученням даних багатьох інших наук. Власне метод складається з визначення певних матеріальних артефактів, якими оперує археологія, певним релігійним уявленням, які є об’єктом дослідження історії релігії, порівняльної міфології, етнології, соціології тощо. Він передбачає використання з цією метою ретроспективного і порівняльно-типологічного методів.
Безліч артефактів трипільської культури, отриманих під час археологічного дослідження пам’яток, свідчать про найвище піднесення духу архаїчної цивілізації мідного віку, що знайшло відображення саме у сакральному світі, створеному трипільцями. До розуміння окремих аспектів духовного життя давнього суспільства можна наблизитися (за браком вербальної традиції та писемних джерел) тільки на базі джерел археологічних, які інтерпретуються виходячи з даних дисциплін, що вивчають людину. У цій книзі ми намагалися передусім окреслити коло матеріалів, які можна залучити для реконструкції духовної культури трипільців.
Під час дослідження сакральної сфери праісторичного суспільства, настільки культури трипільців.
Під час дослідження сакральної сфери праісторичного суспільства, настільки давнього, що від нього залишилася лише матеріальна культура, а вербальна традиція стосується вже значно пізніших часів, треба чітко усвідомлювати межі можливих реконструкцій і визначити методи дослідження та їх спроможність досягти поставленої мети. Сама можливість вивчення духовної сфери конкретного суспільства на основі археологічних артефактів базується на уявленні про певну універсальність сприйняття сакрального людиною, що обумовлено спільним культурним походженням та законами психології.
Вивчення етнографічних джерел показує, що зв’язок релігійних ідей та дій з матеріальною культурою зовсім неоднозначний. Тим більш неоднозначно відбивають прояви сакрального археологічні джерела, бо вони ще й дуже фрагментарно подають минуле. Отже, на основі археологічних артефактів можна створити лише певні моделі, які стосуються окремих аспектів духовного світу давнього суспільства на досить загальному рівні, виходячи з закону універсальності відношення людини до сакрального.
Реконструкція сакрального світу давніх суспільств на основі археологічних матеріалів можлива лише із залученням даних багатьох інших наук. Власне метод складається з визначення певних матеріальних артефактів, якими оперує археологія, певним релігійним уявленням, які є об’єктом дослідження історії релігії, порівняльної міфології, етнології, соціології тощо. Він передбачає використання з цією метою ретроспективного і порівняльно-типологічного методів.