Монографія. наук. ред. і передм. С. М. Куделка. — Харків, 2015. —
220 с.
Видання висвітлює питання виникнення, становлення, особливості і
розвиток нової культури читання у Харкові в 1860 – 1910 роках у
контексті процесів модернізації Російської імперії. Здійснено
спробу застосування теоретичних підходів «нової історичної науки»
до історії читання на Харківщині. Розглянуто теорію історії читання
з урахуванням різних наукових субстратів. Автор долучив різні
джерела з історії Харкова та губернії другої половини ХІХ – початку
ХХ ст. (деякі вводяться у науковий обіг вперше). У праці
систематизовано історіографічні знання з історії читання у Харкові
та губернії в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Монографія
призначена для істориків, куль-турологів, історіографів, філософів,
бібліотекознавців, істориків бібліотечної справи, краєзнавців.
«Затекст» і генезис історизму модерної історії
читання.
Епістемологія історії культури читання як проблема герменевтики історичного досвіду.
Читання як проблема оптики й етики мови історіописання.
Історія читання, психологія і генетична критика модерного.
«Авантекст» і етимологія «модерного читача» у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
«Новий читач» як дискурсивна подія.
«Новий читач» як критик: метаісторія інтерпретатора.
Імаго «модерного читача» і читачезнавство.
Контекст «модерної книги» та його морфологія у 1860 – 1900-х роках.
«Нова книга» як проблема дидактики: влада над читанням.
«Нова книга» як предмет естетики й ознака практики: культура і смисли читання.
«Текст» і «місце зустрічі»: маніфестація ознак модерної культури читання. 1861 – 1917 рр.
«Місце зустрічі»: простори читання 1860 – 1900-х років.
Становлення «канонів книг» у 1890 – 1900-ті роки.
«Читацьке повстання» 1905 – 1906 рр. і музеєфікація уявлень.
Епістемологія історії культури читання як проблема герменевтики історичного досвіду.
Читання як проблема оптики й етики мови історіописання.
Історія читання, психологія і генетична критика модерного.
«Авантекст» і етимологія «модерного читача» у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
«Новий читач» як дискурсивна подія.
«Новий читач» як критик: метаісторія інтерпретатора.
Імаго «модерного читача» і читачезнавство.
Контекст «модерної книги» та його морфологія у 1860 – 1900-х роках.
«Нова книга» як проблема дидактики: влада над читанням.
«Нова книга» як предмет естетики й ознака практики: культура і смисли читання.
«Текст» і «місце зустрічі»: маніфестація ознак модерної культури читання. 1861 – 1917 рр.
«Місце зустрічі»: простори читання 1860 – 1900-х років.
Становлення «канонів книг» у 1890 – 1900-ті роки.
«Читацьке повстання» 1905 – 1906 рр. і музеєфікація уявлень.