Монографія. – К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. – 330
с.
У монографії подано системний аналіз атрибутивних властивостей
соціального
організму навчальної форми. Послідовно розглядаються генетичні, морфологічні і
функціональні аспекти ціннісної і смислової детермінації, аналізується їх органічна
взаємодія, що веде до набуття соціальним організмом навчальної форми якісно нових
атрибутивних властивостей: самоорганізації і саморегуляції. З’ясовується, що вони
сходяться у процесі прийняття управлінських рішень. Ціннісна і смислова компоненти,
набувають рис детермінанти, обумовлюють види причинності і зворотного зв’язку.
Кінцевими продуктами є, відповідно, гомеостаз, гомеорез та аутопоезис навчальної
форми. Назовні протистояння цих детермінант виходить як суперечність між
педагогічними традиціями і новаторством. З цих позицій аналізується вітчизняна
педагогічна практика і вносяться пропозиції щодо оптимізації управління закладами
освіти.
організму навчальної форми. Послідовно розглядаються генетичні, морфологічні і
функціональні аспекти ціннісної і смислової детермінації, аналізується їх органічна
взаємодія, що веде до набуття соціальним організмом навчальної форми якісно нових
атрибутивних властивостей: самоорганізації і саморегуляції. З’ясовується, що вони
сходяться у процесі прийняття управлінських рішень. Ціннісна і смислова компоненти,
набувають рис детермінанти, обумовлюють види причинності і зворотного зв’язку.
Кінцевими продуктами є, відповідно, гомеостаз, гомеорез та аутопоезис навчальної
форми. Назовні протистояння цих детермінант виходить як суперечність між
педагогічними традиціями і новаторством. З цих позицій аналізується вітчизняна
педагогічна практика і вносяться пропозиції щодо оптимізації управління закладами
освіти.