Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора
юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та
кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національна юридична
академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2010. - 50
с.
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню на ґрунтовному емпіричному матеріалі теоретичних і практичних проблем рецидивної злочинності в Україні та розробці засад її запобігання.
З огляду на законодавче визначення „рецидив злочинів”, надане у ст. 34 КК України, дисертанткою розкривається сутність рецидивізму, його місце і роль у структурі злочинності в цілому, обґрунтовується положення про підвищену суспільну небезпечність рецидивної злочинності та визначаються прояви цієї небезпечності.
У роботі досліджуються сучасні тенденції рецидивної злочинності в Україні, аналізуються її кількісно-якісні показники і визначаються чинники, що впливають на їх оцінку. На підставі попередніх теоретичних напрацювань сформульовані основні положення про злочинну „кар’єру” рецидивістів та досліджена структура рецидиву. З урахуванням основних рис особи злочинця-рецидивіста і на підставі комплексного критерію проводиться типологія цих злочинців.
Аналіз детермінації рецидивної злочинності крізь призму положень відомих західних теорій походження злочинності (аномії, навчання й стигматизації) і застосування знань про етапи у розвитку злочинної „кар’єри” рецидивістів дозволили визначатися з об’єктами запобіжного впливу та системно викласти заходи запобігання злочинному рецидивізму.
На підставі дослідження сформульовані пропозиції щодо вдосконалення практики боротьби з рецидивною злочинністю в Україні.
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню на ґрунтовному емпіричному матеріалі теоретичних і практичних проблем рецидивної злочинності в Україні та розробці засад її запобігання.
З огляду на законодавче визначення „рецидив злочинів”, надане у ст. 34 КК України, дисертанткою розкривається сутність рецидивізму, його місце і роль у структурі злочинності в цілому, обґрунтовується положення про підвищену суспільну небезпечність рецидивної злочинності та визначаються прояви цієї небезпечності.
У роботі досліджуються сучасні тенденції рецидивної злочинності в Україні, аналізуються її кількісно-якісні показники і визначаються чинники, що впливають на їх оцінку. На підставі попередніх теоретичних напрацювань сформульовані основні положення про злочинну „кар’єру” рецидивістів та досліджена структура рецидиву. З урахуванням основних рис особи злочинця-рецидивіста і на підставі комплексного критерію проводиться типологія цих злочинців.
Аналіз детермінації рецидивної злочинності крізь призму положень відомих західних теорій походження злочинності (аномії, навчання й стигматизації) і застосування знань про етапи у розвитку злочинної „кар’єри” рецидивістів дозволили визначатися з об’єктами запобіжного впливу та системно викласти заходи запобігання злочинному рецидивізму.
На підставі дослідження сформульовані пропозиції щодо вдосконалення практики боротьби з рецидивною злочинністю в Україні.