Ляйпциг: Українська Накладня, б.р. — 392 с.
Цьвіт — се дівчина, молода, гарна, добра, до того і не бідна, що
могла бути щасливою, могла „вкрасити весь луг собою", а завдяки
поганим відносинам суспільним і сще поганїйшим людьом, змарнїла і
зівяла, як квіт під косою.
Маланя виросла, як справжня квітка серед суспільного буряну на занедбаній народній ниві. Мала добре, любяче серце, нескривлену душу, мала щиру охоту творити добро, і рвала ся до якогось иньшого, лучшого сьвіта, чим той, серед якого судьба єї жити велїла.
Провідниколу на дорозі до того нового життя міг стати для ньої Степан, студент університету, оден з тих, що й самі рвалися „в перед" і других хотіли за собою пірвати. Степан з Маланею пізнали ся, зрозуміли і здавало ся, ось-ось, „пібравши ся за руки підуть на стрічу сонцю золотому". Та знайшовся хтось третий, що змарнував їх щастя. Питомець Порфірий забажав Маланї для себе.
Маланя виросла, як справжня квітка серед суспільного буряну на занедбаній народній ниві. Мала добре, любяче серце, нескривлену душу, мала щиру охоту творити добро, і рвала ся до якогось иньшого, лучшого сьвіта, чим той, серед якого судьба єї жити велїла.
Провідниколу на дорозі до того нового життя міг стати для ньої Степан, студент університету, оден з тих, що й самі рвалися „в перед" і других хотіли за собою пірвати. Степан з Маланею пізнали ся, зрозуміли і здавало ся, ось-ось, „пібравши ся за руки підуть на стрічу сонцю золотому". Та знайшовся хтось третий, що змарнував їх щастя. Питомець Порфірий забажав Маланї для себе.