Барабан Л. П`єси М.Куліша за рубежем

Стаття. Слово і час 1992. № 12 С. 25-28. Драматургія Миколи Куліша зарубіжних учених приваблювала ще з 20-х рр., про неї з'являлися публікації в багатьох країнах Центральної Європи , але особливого розголосу вона набула у 80х— поч. 90х рр. Про неї докладно писали М. Ласло-Куцюк, Т. Ніколеску (Румунія), М. Ковач (Югославія), М. Мольнар (Чехо-Словаччина), нині на не звернули увагу в Іспанії, Бельгії. Однак обмаль публікацій п'єс М. Куліша в Україні звужують коло літературознавчих спостережень і висновків зарубіжних учених, й основна причина криється все-таки в недостатній кількості перекладів. На думку багатьох дослідників, в 20—30-х рр. Кулішеві п'єси майже не перекладалися. Проте архівні матеріали останнього часу засвідчують інше. Вже в 1928 р. німецький читач мав змогу познайомитись із драмою «97», яку та ж німецька критика називала «глибоко реалістичним твором». Дещо пізніше, 1931 р. у Німеччині була видана й «Патетична соната», яку в 1932 р. підготував до постановки Фрідріх Вольф. Однак в умовах тогочасної політичної нестабільності на німецькій землі драма не знайшла сценічної реалізації (поставлена лише в 1968 р.). Проте розголос «Патетичної сонати» в Німеччині, за свідченням Гудрун Дювель, був великим, про неї сперечалися й писали критики, особливо представники революційного напрямку.