Київ: Наукова думка, 1972. — 124 с.
У монографії підводяться підсумки багаторічних розкопок автора на
Зимнівському городищі - єдиній поки що відомій пам'ятці VI - VII
ст. в межах Західної Волині і Верхнього Подністров'я. Розглядаються
питання планування оборонних, житлових та інших споруд, культури,
побуту, господарської діяльності та соціального укладу
населення.
Порівняння Зимнівського городища з однотипними синхронними пам'ятками Східної, Центральної та Південної Європи дає підставу для висновку, що це городище було місцем постійного проживання вождя та дружини невеликого племені, яке входило до племінного союзу східнословянських дулібів, засвідчених на території Західної Волині за часу "Іраклія-царя" "Повістю временних літ".
Порівняння Зимнівського городища з однотипними синхронними пам'ятками Східної, Центральної та Південної Європи дає підставу для висновку, що це городище було місцем постійного проживання вождя та дружини невеликого племені, яке входило до племінного союзу східнословянських дулібів, засвідчених на території Західної Волині за часу "Іраклія-царя" "Повістю временних літ".