Суми: Вид-во СумДУ, 2010. – 266 с.
ISBN 978-966-657-296-0
У монографії розкривається специфіка історіософських та епістемологічно-історичних поглядів українських інтелектуалів кінця ХІХ – середини ХХ століття. У широкому світоглядно-ідеологічному і філософсько-науковому контексті аналізуються два найзагальніші типи філософсько-історичного знання: емпірично-раціональне, яке пов’язується з позитивізмом і неокантіанством, та ірраціональне, в якому на перше місце виходять волюнтаристські концепції й почасти екзистенціальні мотиви.
Для наукових працівників, викладачів, студентів гуманітарних спеціальностей, всіх, хто цікавиться теоріями історичного процесу та історичного пізнання в українській філософії.
Зміст
Вступ
Розділ І. Проблема контексту української історіософії
Світоглядно-ідеологічний контекст
Народницька світоглядна парадигма
Консерватизм
Націоналізм
Філософський та науковий контекст
Позитивізм
Неокантіанство
Теорії національного характеру
Волюнтаризм
Феноменологія, екзистенціалізм
Розділ ІІ. Позитивістсько-соціологічна парадигма в українській філософії історії
Проблема поступу та суб’єкта історичного процесу (І.Франко)
Історичний процес у межах теорії національного характеру (Д. Чижевський)
Членування історичного процесу. Концепція епох (В. Петров)
Теорія історичного пізнання: неокантіанська версія (Б. Кістяківський)
Розділ ІІІ. Волюнтаристсько-екзистенціальна парадигма української історіософії
Апологія історичного волюнтаризму (Д. Донцов, Ю. Вассиян)
Консервативний варіант історіософського соціологізму (В. Липинський)
Історія та екзистенція (М. Шлемкевич)
Часово-просторові «фігури» української історіософії (Д. Донцов, М. Хвильовий)
Архетипи української історії
Концепт «помежів’я» української історії
ISBN 978-966-657-296-0
У монографії розкривається специфіка історіософських та епістемологічно-історичних поглядів українських інтелектуалів кінця ХІХ – середини ХХ століття. У широкому світоглядно-ідеологічному і філософсько-науковому контексті аналізуються два найзагальніші типи філософсько-історичного знання: емпірично-раціональне, яке пов’язується з позитивізмом і неокантіанством, та ірраціональне, в якому на перше місце виходять волюнтаристські концепції й почасти екзистенціальні мотиви.
Для наукових працівників, викладачів, студентів гуманітарних спеціальностей, всіх, хто цікавиться теоріями історичного процесу та історичного пізнання в українській філософії.
Зміст
Вступ
Розділ І. Проблема контексту української історіософії
Світоглядно-ідеологічний контекст
Народницька світоглядна парадигма
Консерватизм
Націоналізм
Філософський та науковий контекст
Позитивізм
Неокантіанство
Теорії національного характеру
Волюнтаризм
Феноменологія, екзистенціалізм
Розділ ІІ. Позитивістсько-соціологічна парадигма в українській філософії історії
Проблема поступу та суб’єкта історичного процесу (І.Франко)
Історичний процес у межах теорії національного характеру (Д. Чижевський)
Членування історичного процесу. Концепція епох (В. Петров)
Теорія історичного пізнання: неокантіанська версія (Б. Кістяківський)
Розділ ІІІ. Волюнтаристсько-екзистенціальна парадигма української історіософії
Апологія історичного волюнтаризму (Д. Донцов, Ю. Вассиян)
Консервативний варіант історіософського соціологізму (В. Липинський)
Історія та екзистенція (М. Шлемкевич)
Часово-просторові «фігури» української історіософії (Д. Донцов, М. Хвильовий)
Архетипи української історії
Концепт «помежів’я» української історії