Митрополит завжди перебував у спілкуванні з небом − найперше своєю
вірою, відтак молитвами та діями, зумовленими глибоким розумінням
відповідальності свого стану, який був приготований йому, напевно,
ще до народження. І небо не залишалося мовчазним; це був таки
діалог − із відповідями через почуття, думки, ідеї, знаки, явні чи
приховані відгуки на молитовні прохання подіями, особами чи дарами,
а навіть через особливі ласки, дані Митрополитові чи вірним.