Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Киев,
Волобуєва А. М., 37ст. 2007г.
Співпраця Франка у журналі "Друг"
Нові видання Франка та Павлика: "Громадський друг",
"Дзвін", "Молот"
"Дрібна бібліотека": Франко знайомить Галичину з
Європою
Франко - редактор журналу "Світ"
Франко і видання русько-української радикальної партії
Видання Франком журналу "Житє і слово". "Літературно- науковий вісник" та участь у ньому Франка
Висновки
Список використаної літератури У цій роботі ми торкатимемося насамперед Франка в комплексі його редакторської та журналістської діяльності. Мета роботи - дослідити погляди Франка на процес, перспективи, ідеали формування української інтелігенції. Тема доволі актуальна як для кінця XIX-початку XX століття, коли в контексті широкомасштабного національного піднесення в обох частинах України постало питання провідної верстви, інтелігенції, якої українська нація або не створила, або поступилася нею на користь народів-гнобителів (російського, польського, німецького), так і для наших часів, коли в молодій Україні, що здобула свою незалежність, стає очевидним дефіцит саме національної інтелігенції. Для Івана Франка, що не тільки бажав кращої долі своїй країні та бачив, будучи широко освіченою людиною, гідні наслідування взірці серед європейських держав, а й об'єктивно оцінював величезні перешкоди як суспільно-політичного, так і культурного й психологічного характеру, що стоять на шляху України до самостійності, питання інтелігенції було першочерговим.
Нові видання Франка та Павлика: "Громадський друг",
"Дзвін", "Молот"
"Дрібна бібліотека": Франко знайомить Галичину з
Європою
Франко - редактор журналу "Світ"
Франко і видання русько-української радикальної партії
Видання Франком журналу "Житє і слово". "Літературно- науковий вісник" та участь у ньому Франка
Висновки
Список використаної літератури У цій роботі ми торкатимемося насамперед Франка в комплексі його редакторської та журналістської діяльності. Мета роботи - дослідити погляди Франка на процес, перспективи, ідеали формування української інтелігенції. Тема доволі актуальна як для кінця XIX-початку XX століття, коли в контексті широкомасштабного національного піднесення в обох частинах України постало питання провідної верстви, інтелігенції, якої українська нація або не створила, або поступилася нею на користь народів-гнобителів (російського, польського, німецького), так і для наших часів, коли в молодій Україні, що здобула свою незалежність, стає очевидним дефіцит саме національної інтелігенції. Для Івана Франка, що не тільки бажав кращої долі своїй країні та бачив, будучи широко освіченою людиною, гідні наслідування взірці серед європейських держав, а й об'єктивно оцінював величезні перешкоди як суспільно-політичного, так і культурного й психологічного характеру, що стоять на шляху України до самостійності, питання інтелігенції було першочерговим.