Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – історія України. —
Київ: Інститут історії України НАН України, 2002. — 27 с.
На основі аналізу широкого кола архівних джерел досліджується роль
Російської православної церкви в суспільно-політичному житті
України в 1917-1921 рр. У дисертації розглядається сфера
церковно-державного життя у взаємозв’язку з трансформацією
суспільних і національних відносин в імперії та конфліктом між
принципово різними типами культур України та Росії у єдиному
православному просторі.
Обґрунтовується думка про те, що історико-канонічна інтерпретація ролі й місця Київської митрополії в концепціях створення націй сформувала в українському суспільстві дві різні ідентичності: українську і православну та російську і православну. Їхнє зіткнення у православному просторі імперії постійно провокувало перманентний культурний конфлікт, який у складних політичних умовах переростав у кризу національної ідентичності. Підкреслюється, що глибокий і тривалий конфлікт двох православних культур відбився в 1917-1921 рр. на результатах боротьби українців за створення помісної церкви. Авторка стверджує, що саме спосіб визначення (або інтерпретації) національно-конфесійної ідентичності був для опонентів основним аргументом для обґрунтування автокефальної або централізаторської позицій. У поєднанні з нестійкістю української державності невизначеність у національно-конфесійній сфері призвела до поразки національно-церковного руху в Україні та сприяла його дискредитації патріархом у православному світі.
Обґрунтовується думка про те, що історико-канонічна інтерпретація ролі й місця Київської митрополії в концепціях створення націй сформувала в українському суспільстві дві різні ідентичності: українську і православну та російську і православну. Їхнє зіткнення у православному просторі імперії постійно провокувало перманентний культурний конфлікт, який у складних політичних умовах переростав у кризу національної ідентичності. Підкреслюється, що глибокий і тривалий конфлікт двох православних культур відбився в 1917-1921 рр. на результатах боротьби українців за створення помісної церкви. Авторка стверджує, що саме спосіб визначення (або інтерпретації) національно-конфесійної ідентичності був для опонентів основним аргументом для обґрунтування автокефальної або централізаторської позицій. У поєднанні з нестійкістю української державності невизначеність у національно-конфесійній сфері призвела до поразки національно-церковного руху в Україні та сприяла його дискредитації патріархом у православному світі.