Автореф. дис. ... канд. психол. наук : 19.00.04 / Ісаєва Єлизавета
Сергіївна ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2010. - 18 с.
Науковий керівник: к.п.н., доцент Кудріна Т.С.
Спеціальність 19.00.04 – медична психологія
Метою дослідження є встановлення взаємозв’язку між типом
внутрішньої картини хвороби та здатністю до антиципації як чинника
формування життєвих перспектив осіб юнацького віку з особливими
потребами.
Досягнення мети дослідження передбачає розв’язання таких завдань:
Здійснити теоретичний аналіз проблеми місця антиципаційної спроможності в структурі внутрішньої картини хвороби.
Виявити специфіку антиципаційної спроможності особистості та здійснити порівняльний аналіз її прояву в юнаків з особливими потребами в юнацькому віці.
На основі отриманих результатів сформулювати принципи психологічної підтримки людей з особливими потребами в період формування життєвих перспектив та перевірити її ефективність. Наукова новизна одержаних результатів.
Вперше встановлено наявність зв’язку між типом реагування на захворювання та здатністю до антиципації в осіб з особливими потребами в юнацькому віці, який полягає в такому: найбільш поширені типи реагування – ейфорійний і сенситивний, що корелюють із низьким рівнем загальної антиципаційної спроможності. Показано, що ставлення до захворювання, зокрема порушення адаптації загалом, може призводити до антиципаційної неспроможності; запропоновано комплекс засобів психологічної підтримки людей з особливими потребами на етапі вибору майбутнього життєвого шляху: індивідуальна та групова психотерапія в гештальт підході, в поєднанні з тілесноорієнтованими методами.
Уточнено чинники, що пов’язані з порушенням антиципаційної спроможності та впливають на адаптаційні можливості особистості з особливими потребами: обмеження в кар’єрі, матеріальні збитки, обмеження у вільному часі, почуття неповноцінності.
Набуло подальшого розвитку питання про вплив антиципаційної спроможності на формування життєвих перспектив осіб з особливими потребами. Підвищення рівня усвідомлення власного Я сприяє посиленню активності юнака та формуванню здатності до активного вибору життєвої позиції, а відтак підвищує рівень загальної, особистісно-ситуативної та просторової антиципаційної спроможності. Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані для психологічної підтримки в практиці реабілітаційної роботи з юнаками-інвалідами. Розроблена програма може бути використана в реабілітаційних цілях, а також в практиці навчання та виховання дітей з особливими потребами.
Досягнення мети дослідження передбачає розв’язання таких завдань:
Здійснити теоретичний аналіз проблеми місця антиципаційної спроможності в структурі внутрішньої картини хвороби.
Виявити специфіку антиципаційної спроможності особистості та здійснити порівняльний аналіз її прояву в юнаків з особливими потребами в юнацькому віці.
На основі отриманих результатів сформулювати принципи психологічної підтримки людей з особливими потребами в період формування життєвих перспектив та перевірити її ефективність. Наукова новизна одержаних результатів.
Вперше встановлено наявність зв’язку між типом реагування на захворювання та здатністю до антиципації в осіб з особливими потребами в юнацькому віці, який полягає в такому: найбільш поширені типи реагування – ейфорійний і сенситивний, що корелюють із низьким рівнем загальної антиципаційної спроможності. Показано, що ставлення до захворювання, зокрема порушення адаптації загалом, може призводити до антиципаційної неспроможності; запропоновано комплекс засобів психологічної підтримки людей з особливими потребами на етапі вибору майбутнього життєвого шляху: індивідуальна та групова психотерапія в гештальт підході, в поєднанні з тілесноорієнтованими методами.
Уточнено чинники, що пов’язані з порушенням антиципаційної спроможності та впливають на адаптаційні можливості особистості з особливими потребами: обмеження в кар’єрі, матеріальні збитки, обмеження у вільному часі, почуття неповноцінності.
Набуло подальшого розвитку питання про вплив антиципаційної спроможності на формування життєвих перспектив осіб з особливими потребами. Підвищення рівня усвідомлення власного Я сприяє посиленню активності юнака та формуванню здатності до активного вибору життєвої позиції, а відтак підвищує рівень загальної, особистісно-ситуативної та просторової антиципаційної спроможності. Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані для психологічної підтримки в практиці реабілітаційної роботи з юнаками-інвалідами. Розроблена програма може бути використана в реабілітаційних цілях, а також в практиці навчання та виховання дітей з особливими потребами.