ІНДЗ. Формування Австро-Угорської імперії

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка. Суми, 2013. 25 с. Протягом XIX століття Австрійська імперія пережила чимало трансформацій, перш за все політичного характеру, що врешті-решт призвело до утворення Австро-Угорської монархії в 1868 році. Віденський конгрес 1815 року поклав початок цьому процесу. На конференції послів країн Європи були підняті питання перерозподілу кордонів на континенті після розгрому наполеонівської Франції, а також територіальні зміни після розпуску Священної Римської імперії. Очолив конгрес австрійський дипломат Клемент Венцель Лотар фон Меттерніх – видатний політичний діяч свого часу. Конгрес проголосив створення Німецького союзу з 39 держав (з попередніх 350), під головуванням австрійського імператора. Австрія відновила контроль над Тиролем і Зальцбургом, колишніми Іллірійськими провінціями, і отримала Ломбардію-Венецію в Італії і Рагузу в Далмації. Габсбургам були повернені Велике герцогство Тоскана і Герцогство Модени і Реджо. Проте, багатонаціональна Австрійська імперія перебувала у стані глибокої економічної та політичної кризи. Протиріччя між окремими частинами імперії, особливо між Австрією та Угорщиною, які стали особливо відчутні під час революційних подій 1848—1849 років та після поразки Відня в Австро-Прусській війні 1866 року, становили реальну загрозу існуванню імперії Габсбургів. Характерною особливістю Габсбурзької імперії завжди була багатонаціональність, причому суперечності між самими підкореними націями часто були гостріші за їхні суперечності з центром. Відповідно, рисою габсбурзької політики мала стати більша політична гнучкість, готовність йти на розумні компроміси. У цій ситуації австрійський уряд запропонував укладення угоди, яка б надавала Угорщині значних автономних прав. 21 грудня 1867 року імператор Франц Йосиф I (1848—1916) затвердив австро-угорську угоду і конституцію Австрії. Австрійська імперія була перетворена на двоєдину (дуалістичну) державу, яка дістала назву Австро-Угорська імперія. Угорщина отримала політичну та адміністративну автономію, власний уряд та парламент – сейм. На чолі Австро-Угорської імперії стояв австрійський імператор з династії Габсбургів, який одночасно носив титул короля Угорщини. Формально його влада була обмежена рейхсратомв Австрії та сеймом в Угорщині.
Мета: дослідження умов формування Австро-Угорської імперії. Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити такі завдання: з’ясувати роль австрійської влади у проведенні Віденського конгресу; визначити місце народів австрійської імперії після 1815 року та їх роль у формуванні Австро-Угорської імперії; об’єктивно (наскільки це можливо) оцінити доцільність політики австрійської влади щодо «свого» населення.
Об’єктом даного дослідження є зовнішня та внутрішня політика влади Австрійської імперії.
Предмет дослідження: причинно-наслідкові зв’язки та суб’єктивна природа як визначні фактори формування Австро-Угорської імперії.
Гіпотеза: створення Австро-Угорської імперії – наслідок ряду суб’єктивних факторів.
Уроки багатонаціональної імперії можуть не лише викликати історичний інтерес, а й слугувати наочним прикладом врегулювання складних міжнаціональних відносин.