Київ-Ляйпціг: Друкарня Шарфе, 1924. — 445 с.
Видаю на-ново цю свою працю про долю нашого слова з твердою вірою,
з непохитним переконанням, що перервана останніми роками нитка
розвитку в нашому письменстві знов зійдеться кінцями своїми й знов
на одну складеться цілість, у якій наші „брани повні" часи за один
тільки стануть маленький і мало помітний епізод. І треба спільними
заходитись силами коло того, щоб цей епізод зайняв хутчій справжнє
своє місце й щоб — кінчу своїми ж словами з 1917 року — „новітнє
вільне письменство за кращих обставин так само щиро й гаряче
справляло свою творчу роботу, як попереднє виконувало своє оборонне
завдання"